Немного ностальгия

Чуть-чуть навеяло, не знаю как описать, но просто теплое и приятное.

Итак, вид из окна) Зима-весна)

Красивые. Ассоциации с весной и солнышком)

Прошлый Новый Год) Живая елка!) Радости просто вагон) Она была красавица)

  

Поездка) Знакомство с чудной Машуней, ну и долгожданная встреча с Москвой)

 

В точку

Единственный, кто тебя всегда поддержит, это твой позвоночник.

Ура-ура!)

Очень приятно, хочу вам сказать, когда твои старания оценивают. Неважно даже как, главное что оценили. Это невероятно поднимает твой собственный рейтинг, сразу появляются силы и желание делать что-то.
Даже как-то подумала сегодня что довольно много талантливых, умных молодых людей, которые к чему-то стремятся. И когда говорят уже не впервые:"Вы наше будущее", то невольно задумываешься что возможно так и есть.
Главное не растерять свои потенциал среди равнодушия и всяких повседневных проблем. Много было сделано, и столько же предстоит сделать.
Не ленитесь делать что-то. Доказывайте самому себе что вы можете больше, и тогда правда все получится)
Спасибо за людей, которые всегда могут разделить с тобой радость. Ведь как известно, радость и успех сложнее разделить, чем горе или беду.

Похолодало

Ты, ты же учишь меня летать
Совсем не учишь меня терпеть.
Как задуматься, не достать,
Что мне сделать, чтобы успеть?

Все время перечитываю

Мені зовсім не кортить круасанів і кави в ліжко, мені не потрібні нові сукні, мене цілком влаштовує один дешевий запах. Але краще б я таки вдавала кокетливу неприступність, була байдужою трішки, щоб ти від бажання ліз на стіни, кусав лікті й коліна дряпав. Мені не потрібна фальшива залежність, тонни уваги і монітор, де б транслювались усі твої дії. Якщо хочеш піти-іди, але обережно, поки спатиму. Я тебе відпущу і все зрозумію.Мені не потрібні манірні вистави. Я не хочу, щоб було яскраво, мені вистачає, коли матово. Я не вимагаю середземноморських круїзів, брендових ресторацій, номерів у готелі для нафтових магнатів, я не прошу жодної картини Моне... Мене цілком влаштовує затишок в двох кімнатах і я з легкістю можу вмістити всі свої речі у половині валізи. Знаєш, не приходь до мене, коли я хворію, не намагайся запам'ятати втомленим моє лице. Є така любов...на кінчику вії, коли ти не маючи нічого, насправді маєш все.

— Почему по последнему деянию? А если я всю жизнь был праведником? Хотелось бы понять принцип.
— А дело в том, что каждый поступок человека это отражение его личности. От каждого, даже от самого маленького, как круги по воде, расходятся последствия. И каждый может стать последним.

 

Навіть перли - і ті... на дні

Стопа обережно торкнулась перону:
- Привіт, чайне Місто!
Тут кожен дім навстіж,
кожен зустрічний - твій охоронець,
неба можна торкнутись долонею,
повітря на смак солоне та прісне.

Серце пташкою вибивалось з грудей,
досить носити у гаманці минуле.
Цілувати поглядом фото й з дня у день
чекати, щоб щось у житті нарешті відбулось.

Стільки довкола теперішніх та майбутніх,
а здається, що насправді це ти один у всіх інших
повторюєшся, мов дубль.
Я загубилась в цих роздумах кулькою ртуті,
той хто ненавидить - водночас найміцніше любить.