Навіть перли - і ті... на дні

Стопа обережно торкнулась перону:
- Привіт, чайне Місто!
Тут кожен дім навстіж,
кожен зустрічний - твій охоронець,
неба можна торкнутись долонею,
повітря на смак солоне та прісне.

Серце пташкою вибивалось з грудей,
досить носити у гаманці минуле.
Цілувати поглядом фото й з дня у день
чекати, щоб щось у житті нарешті відбулось.

Стільки довкола теперішніх та майбутніх,
а здається, що насправді це ти один у всіх інших
повторюєшся, мов дубль.
Я загубилась в цих роздумах кулькою ртуті,
той хто ненавидить - водночас найміцніше любить.