Точно под настроение)

 

чудо к нам приходит))

Я не безнадежная)

Шум. Галасливий натовп. Безліч слів, нарікань, обурення. І все з різних причин: хтось загубив мобільний телефон посеред вулиці, хтось забув удома якусь важливу річ, зазвичай це шматок паперу, від якого може залежити подальше майбутнє. Усе це заполоняє вулиці нашого міста. Вдень, воно схоже на вулик. Вночі, на заспокоєну дитину, яка втомилась. Чому дитину? Тому що всі ми, коли спимо, трошки схожі на дітей, бо в цей час не думаємо, як виглядаємо. 
А сни – це взагалі окремий світ. Дивний, казковий, яскравий, часом сумний, або страшний. Але ж наш. У кожного – свій, єдиний і неповторний. Він єдиний може так відтворити бажання та жахіття, які заховані десь глибоко у душі.
Та ось, я наприклад, через сни розумію чого хочу, бо в реальному житті чогось не можу зізнатися собі у цьому. 
Взагалі дуже б хотілося мати маленьку плівку і камеру, яка записувала ці творіння мозку і душі у стані спокою.
Ось така собі мрія. 

написала фиг знает когда, перечитала, а таки что-то в этом есть:)

ждемс))

А скоро Новый Год!))

Да,знаю, звучит более чем удивительно) Но он и правда скоро, хочется скорее уже этого волшебства, подарков, приятных смс-ок и поздравлений. Мне кажется, даже если у вас нет особого настроения или повседневная рутина затянула по самые уши,  именно 31 числа оставьте это позади. Еще не понимаю тех людей,которые жалуются на то, что встречают Новый Год с родителями. Для меня они и есть самая важная часть праздника) Только они отправляют тебя спать в 21.00, чтобы не дай Бог не уснуть в 24.00) Только они прячут подарки в тех местах, в которые ты не заглядываешь) Только они наготовят столько вкусняшек, что животик лопается) Мне кажется,они не заслуживают таких фраз и мыслей. Ведь они самые родные на свете люди, а Новый Год праздник семейный)

Сама не ожидала..

Я завела блог. Никогда не думала что сделаю это. Правда странно. Я всегда думала, что блоги заводят от одиночества либо из-за отсутствия друзей, а в нашем случае вольных слушателей. Но чем взрослее, тем становится ясно, что о некоторых вещах и не расскажешь. По-моему, для этого блог и нужен. Ну что ж,будем познавать своё Я.