Похолодало

Ты, ты же учишь меня летать
Совсем не учишь меня терпеть.
Как задуматься, не достать,
Что мне сделать, чтобы успеть?

Все время перечитываю

Мені зовсім не кортить круасанів і кави в ліжко, мені не потрібні нові сукні, мене цілком влаштовує один дешевий запах. Але краще б я таки вдавала кокетливу неприступність, була байдужою трішки, щоб ти від бажання ліз на стіни, кусав лікті й коліна дряпав. Мені не потрібна фальшива залежність, тонни уваги і монітор, де б транслювались усі твої дії. Якщо хочеш піти-іди, але обережно, поки спатиму. Я тебе відпущу і все зрозумію.Мені не потрібні манірні вистави. Я не хочу, щоб було яскраво, мені вистачає, коли матово. Я не вимагаю середземноморських круїзів, брендових ресторацій, номерів у готелі для нафтових магнатів, я не прошу жодної картини Моне... Мене цілком влаштовує затишок в двох кімнатах і я з легкістю можу вмістити всі свої речі у половині валізи. Знаєш, не приходь до мене, коли я хворію, не намагайся запам'ятати втомленим моє лице. Є така любов...на кінчику вії, коли ти не маючи нічого, насправді маєш все.

— Почему по последнему деянию? А если я всю жизнь был праведником? Хотелось бы понять принцип.
— А дело в том, что каждый поступок человека это отражение его личности. От каждого, даже от самого маленького, как круги по воде, расходятся последствия. И каждый может стать последним.

 

Навіть перли - і ті... на дні

Стопа обережно торкнулась перону:
- Привіт, чайне Місто!
Тут кожен дім навстіж,
кожен зустрічний - твій охоронець,
неба можна торкнутись долонею,
повітря на смак солоне та прісне.

Серце пташкою вибивалось з грудей,
досить носити у гаманці минуле.
Цілувати поглядом фото й з дня у день
чекати, щоб щось у житті нарешті відбулось.

Стільки довкола теперішніх та майбутніх,
а здається, що насправді це ти один у всіх інших
повторюєшся, мов дубль.
Я загубилась в цих роздумах кулькою ртуті,
той хто ненавидить - водночас найміцніше любить.

Взрослость

Вот воспитывают тебя, растят, желают тебе лучшей судьбы. Да и растешь ты вполне милым ребенком, не задирой, учишься хорошо, рисуешь, поешь, танцуешь...Веришь в светлое будущее и хочешь поскорее вырасти - ведь это так круто...
И тут приходит эта гребаная взрослость. Что она несет? Боль,обиды, разочарования, зависть, сплетни. И понимаешь что твоя хорошесть нафиг никому не нужна. Что вообще нужно этим людям? Каким ты должен быть, чтоб чувствовать себя в стихии?
Есть два пути: либо жить где-то в своей пещере, либо стать таким же. Не знаю что лучше

Лето, прощай)

Лето 2013 - ты самое разноплановое лето из всех лет. Но тем не менее интересное. Эмоций куча разных, о плохом думать не хочется, поэтому буду о хорошем. Скучать не приходилось вовсе, все время какое-то движение. Впервые в жизни попробовала раков, медовуху) Впервые покаталась на колесе обозрения, да еще и в открытой кабине! Впервые спала 2 часа в сутки)
Вообще лето новых открытий, новых емоций!
Спасибо тебе за все,лето!) Ты было чудесным!

страшнее нету одиночества,
чем одиночество в толпе,
когда безумно всем хохочется,
а плакать хочется тебе

М. Ю. Лермонтов